Як донеччани сприйняли новий альбом Святослава Вакарчука (16.12.2011 г.)

13 грудня в Києві був презентований сольний проект фронтмена гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука "Брюссель". Подивитись цей концерт можна було он-лайн на ресурсі "YouTube".
Поки у музичній індустрії України найглибша криза, а всі новоявлені зірки їдуть на гастролі хіба що в Трускавець, пан Вакарчук робить музичну революцію шляхом крово змішення жанрів, для всіх бажаючих. Сольники - це явище нерідке, а тим більше різноспрямовані. Але коли це відбувається в нашій країні, то формально це можна вважати національним святом.

Побавившись із джазом, Вакарчук перейшов до звучання, яке під українські реалії важко підібрати. «Брюссель» - це квінтесенція звуків, мотивів настільки знайомих, що відразу намагаєшся згадати, де ти все це міг чути до цього. І не можеш. Тому що в інтерпретації Святослава і компанії це все звучить так заворожуюче красиво, що навіть проводити якісь паралелі лінь.

"Брюссель" - найбажаніший новорічний подарунок

З чим можна порівняти «Брюссель»? Та з найбажанішим новорічним подарунком. Чому? Та тому що такого квітчастого букету не очікував ніхто. Тут є все: і традиційні «океаноельзовскі» мотиви, віяння соулу, блюзу і піано-року не в стилі, скажімо, Keane, а маловідомих нью-йоркських груп типу White Rabbits і Crash Kings. Навіть народні мотиви є, правда, кілька інтерпретовані під сучасного слухача. Але головне - це звучання, яке просто просякнуто духом явно не рідних місць, що добре: послідовники подібного зустрічаються у нас вкрай рідко.

Вакарчук, Шуров, Бабкін, Чернявський - формула успіху?

Це і зрозуміло. Вакарчуку просто тісно в рамках одного «Океану Ельзи». Йому треба кудись розвертатися, щоб реалізувати свої амбіції. На підмогу у втіленні своїх ідей він покликав найвидніших товаришів: Діму Шурова, з яким дружить ще з «золотого» складу «ОЕ», Сергія Бабкіна, який став успішнішим свого друга Андрія Запорожця, а також Петра Чернявського. І, як не дивно, ця комбінація спрацювала. Шуров настільки відчайдушно і голосно мучить клавішні, начебто він у кожному треку грає гімн недавно похованим «Esthetic Education». Бабкін вдало вписується на бек-вокалі, добре доповнює акомпанімент флейтою, а на своїй композиції «Зелений Чай» радує своїм скрипучим і теплим голосом. Ну і Чернявський не стоїть осторонь з бас-партією і чітко її виділяє серед усього звучного інструментарію.

Загалом, «Брюссель» вдався на славу. Зібравши такий персонарій, Вакарчук не залишив жодного вибору іншим «новаторам». Ці два тижні, які були відведені на запис платівки, явно не були тижнями тупого «джемування». Це був час усвідомленої роботи і, можливо, не усвідомленого створення тієї самої невеликий «музичної революції» в нашій країні. В якій вдало зістиковуються європейські та національні прийоми подачі матеріалу глядачеві, і яку просто приємно слухати.

___________________________________________
Источник: Юрій Береза, http://www.ngo.donetsk.ua
 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!