Життя після Dolce Vita (17.11.2010г.)























Коли західні групи закінчують тур, то у них є два стандартні повідомлення своїм шанувальникам. Перше – «ми дуже втомилися, хочемо відпочити і нас нічого не цікавить», друге – «ми натворили за цей час стільки нового матеріалу, що одразу сідаємо за наступний альбом». Що вибирає Океан Ельзи?

Ми справді втомилися від туру фізично та морально і вимагаємо певного відновлення. Разом з тим сказати, що наш творчий потенціал якось висох, чи наша творча потенція перебуває на мінімумі, я б не зміг, бо багато всього зроблено і я написав за цей час багато нових пісень. Тому відповідь на твоє питання буде двоякою - ми виберемо щось середнє між цими двома шляхами. Безумовно, група Океан Ельзи візьме тривалу концертну паузу. Я зразу хочу попередити, щоб з цього ніхто не робив сенсацій, тому що всі думають, що коли ти таке кажеш, то значить набиваєш собі ціну. Ні, ми просто змучились і ми справді не будемо грати публічних концертів достатньо довгий час (скільки це буде я зараз не можу сказати). Принаймні це стосується тих міст, в яких пройшов тур. Тобто не виключено, що ми поїдемо десь там в Австралію (зараз у нас є пропозиції) або все-таки закінчимо тур Західною Європою у Лондоні, в Берліні і в Амстердамі – те, що ми не встигли зробити цього року. Але, загалом, ми хочемо відпочити від публічних концертів і справді взяти паузу. Вона буде залежати від спільного бажання всіх музикантів.

Що ж стосується творчості, то окрім спільної діяльності групи Океан Ельзи в кожного з музикантів є свої великі плани. От наш Денис Дудко - джазовий контрабасист і випустив недавно джазовий альбом «Софія». Я так розумію, що він  теж на найближчий час має свої плани. А за нашим гітаристом Петром Чернявським полюють всі відомі музиканти, щоб він допоміг їм у запису в студії. Інші теж мають свої плани і я не виняток. В мене, я про це вже багато разів говорив, на наступний рік є мрія створити певний бі-сайд. Яким він буде, чи це буде продовження «Вночі», чи це буде щось абсолютно нове, чи це буде із запрошенням музикантів групи Океан Ельзи, чи взагалі без них - я ще не знаю. Просто в мене такі плани на найближчий час.

Але тур формально ще не закінчився?

Формально він закінчиться 3 грудня.

І я знаю, що у вас знову кличуть на Далекий Схід.

Насправді трошки інакше. У нас було декілька частин туру: перша відбувалася навесні і влітку - це був тур по Далекому Сходу і центральній частині Росії, по Білорусі і по Україні. Ми закінчили цю частину трьома російськими фестивалями, які були В Казані, в Пермі і під Москвою. Потім у нас була відпустка і далі ми знову поїхали на два з половиною місяці в тур. Знову-таки Росія - це вже були здебільшого Сибір і північ Росії. Потім у нас були Штати і потім, знов-таки, ми називаємо це «найпівнічніша частина Росії». І зараз в нас ще залишилось декілька концертів –  ми по другому разу поїхали вже в кілька міст, наприклад Казань, де ми будемо вперше із сольним концертом (бо раніше виступали там на фестивалі) та в Нижній Новгород поїдемо, в якому ми цього року були багато разів. Ну і потім Москва та Київ. У Києві це буде Міжнародний Виставковий Центр і я з тремтінням в колінах думаю про цей концерт, оскільки ми ніколи ще не виступали там на публіку, а тільки  одного разу мали якийсь закритий виступ. Це майданчик не найкращий для звуку, але, на жаль, Палац Спорту закритий на ремонт, тому виходу нема. Це єдине місце, де може зібратися багато людей.

А хто придумав ідею віддати на відкуп публіці половину київського концерту?

Ну, не половину.  Хто придумав - не знаю, тому що ідея існує дуже давно і нею користувалися багато хто до нас. А застосувати її в Океані Ельзи прийшла в голову мені. Я запропонував зробити саме так, оскільки на концертах помітив, що дуже багато фанів залишаються незадоволеними: «Чому ви не зіграли цю пісню, цю, цю?» Ми втомилися пояснювати всім, що концерт не ґумовий і ми не можемо грати декілька годин. Тобто, скажімо, в Києві ми плануємо грати дуже довгий концерт. Якщо дозволить акустика і моральні сили, ми хочемо зробити його максимально наближеним до тригодинного концерту, але подивимось… Але потім я сказав: «Виберіть самі, що ви хочете». І ми вирішили на сайті зробити таке голосування. Спочатку була кардинальна ідея: зіграти всі пісні, які виберуть люди. Але тоді ми зрозуміли, що це, можливо, не дуже далекоглядно, оскільки фани виберуть свої найулюбленіші пісні, але фанів скільки проголосує? Декілька тисяч, а на концерт прийде багато людей, які просто люблять Океан Ельзи і хочуть чути відомі пісні, а фани, як правило, не вибирають гіти, вони вибирають ті пісні, які граєш рідко. Тому існує небезпека, що ми взагалі будемо грати концерт раритетних пісень. Тож ми вирішили третину пісень, а саме десять тих, які виберуть наші слухачі, зіграти саме так. Цікаво, що там буде кілька пісень, які ми взагалі ніколи не виконували у сучасному форматі Океану Ельзи, тобто це ще давні пісні і останній раз деякі з них ми грали в турі Суперсиметрія.

А взагалі тебе дивує вибір людей?

Мене радує вибір людей.  По-перше, вони прагматично підійшли до питання і розуміють, що такі пісні як «Без Бою» або «911», або «Я Так Хочу» група все одно буде грати, тому вони на них не звертають уваги і ті десь в кінці списку. А їхні бажання сконцентрувалися піснях, які ми дуже рідко граємо, або на тих, які ми граємо часто, але не на всіх концертах. От наприклад, так сталось з піснею «Кавачай». Першу половину туру ми грали її на всіх концертах, а потім перестали виконувати. І зразу вона в списку на перших місцях: «Де Кавачай? Чому ви її не граєте?» Разом з тим є такі пісні як, наприклад, «Сонце Сідає» - дуже красива інтимна пісня з альбому «Глорія», яку ми взагалі грали один або два рази в житті. Або «Перша Пісня» – це теж загублена пісня із альбому «Глорія», яку я вважаю однією з наших найкращих пісень, але вона є дуже важкою для концертного виконання, тому що вона полі ритмічна бо складається з різних частин - така більше пасує для мюзиклу і ми її рідко виконували. Ну а зараз доведеться виконувати, судячи з того, як іде голосування. Я сьогодні буквально дивився голосування і думаю, що там будуть пісні, які ми дуже рідко грали.

До речі, для теперішнього складу Океану Ельзи треба буде робити якісь окремі репетиції задля розучування теперішніми музикантами старих пісень?

Безумовно. Там є дві або три пісні, які нам треба буде обов’язково репетирувати, оскільки я сам вже, чесно кажучи, тексти не всі пам’ятаю. Ну от, скажімо, пісня «Фіалки» або пісня «Вільний», які, на щастя, там з’явились і які я дуже люблю. «Фіалки» я пам’ятаю, а «Вільний» куплети треба буде подивитися, підглянути. Тобто всім нам потрібна репетиція, не тільки для тих, хто не грав цю пісню.

Востаннє, коли ми сиділи в цій студії, уже з’явився чи мав от-от з’явитися альбом. Ми обговорювали назву Dolce Vita і тобою було чітко зазначено, що це не твердження, а запитання. Тобто мова йде не просто про солодке життя, а це запитання: «Кому тюрма, а кому Дольче Віта?» .

Так. Так і є.

Тепер, коли тур уже наближається до завершення, ви для себе хоч приблизну відповідь на це запитання знайшли в групі, відігравши сто концертів?

Думаю, що не від туру і не від кількості концертів залежить відповідь на це запитання. Вона залежить швидше від того, наскільки ти хочеш шукати відповідь. Тур – це якраз не найкраще місце для знаходження відповіді на це питання, оскільки там ти перебуваєш в певному інформаційному, якщо хочеш, моральному вакуумі. Тобто ти як машина – кожного дня концерти, все емоційне навантаження – це самі концерти. Ти мало знаєш інформації із зовнішнього світу, ти мало спілкуєшся із повсякденними друзями. Ти бачиш фактично ту саму команду людей, шанувальників на концертах, часом журналістів і стюардес, охорону в аеропортах... І твій внутрішній світ сконцентрований в той момент на якихось власних роздумах. А для того, щоб дати відповідь на це запитання, треба жити повноцінним життям. Думаю, що тепер у мене буде більше шансів про це подумати. Якщо говорити про власні внутрішні відчуття – в мене пошук постійний. Я не можу сказати, що я щасливий на сто відсотків. Разом з тим я не можу сказати, що щось є таке, що робить мене нещасним – все дуже збалансовано.

Від’їздивши таку кількість концертів, ви будете вносити якісь правки у свій побутовий райдер?

Невеличкі. Я так відразу навіть не готовий сказати, які саме. Взагалі нас все влаштовувало. Тобто ті речі, які нас не влаштовували, вони були радше пов’язані з неможливістю цього міста в принципі виконати такий райдер. Ну от є міста, в яких нема таких готелів, або в деяких містах ми стикалися з проблемою відсутності стовідсоткового списку обладнання, яке нам було потрібно. Тут завжди є вибір і моральна дилема: ти можеш стати в позу і сказати: «Я не буду тут грати, я не хочу опускати свій музичний рівень», але тоді що – не робити концерт? І шанувальники, які тебе чекали декілька років у цьому місті, вони через твій снобізм не прийдуть на концерт? І взагалі, їм дуже часто важливіше просто побачити, відчути енергетику сцени, ніж зрозуміти: якісний там звук чи неякісний. Але, з іншого боку, постійно йти на такі компроміси теж неможливо, тому що ти тоді перетворишся на ресторанного музиканта. Тому ми намагаємося шукати компроміс: на першому місці в турі - це бажання людей, які хочуть прийти на концерт, на другому місці – наші технічні умови і вже на третьому місці - наші побутові умови. Ми жили і в п’ятизіркових готелях, де горнятко  чаю коштує більше, ніж ти взагалі звик бачити, а з другого боку - ми часто жили і готелях, які більше подібні на студентські гуртожитки моєї молодості у Львові: з розваленими вікнами і дверима. І нічого. Це все частина твого життя і до цього треба ставитися з розумінням.

Тур завершується, але не альбом. Синґли з нього іще будуть?

Я думаю, що ми зробимо паузу, закінчимо тур і після Нового року подумаємо. Якщо буде бажання радіостанцій крутити наші пісні - ми завжди «за». Якщо таке бажання буде, умовно кажучи, масовим стосовно якоїсь конкретної пісні, то ми теж будемо «за» і я думаю, що ми, можливо, тоді знімемо відео. Разом з тим активно промотувати альбом «Dolce Vita» після Нового року ми не будемо, тому що вважаємо, що той необхідний оптимум, який потрібно, вже зробили. Ми рекламували три пісні з цього альбому і на четверту зняли відеокліп, який крутиться по телебаченню. Плюс у нас ще була пісня «Онлайн», яка крутилася на російських радіостанціях, в Україні ми її не давали, тому що це було важливо для російської частини туру. …Я навіть не знаю, що там іще крутити можна, чесно кажучи… Можливо, пісню «З Тобою»… От може пісню «З Тобою» ми після Нового року запустимо. Я от вголос розмірковую, але сам на цю тему ще не думав.

«Онлайн» крутили і в Україні, але мало…

Я розумію. Це ж - бажання публіки. Після того як ти випустив альбом, ти вже мало можеш контролювати ситуацію, тому що всі ці продюсерські уловки, яку пісню запускати, а яку ні, всі розбиваються об смаки аудиторії і публіки. Ти можеш скільки хочеш казати їм, що перша пісня або пісня, про яку я говорив – «Сонце Сідає», музично і естетично тобі подобається і ти вважаєш її кращою, ніж пісня «Без Бою». Але ніхто тебе слухати не буде, якщо твої шанувальники, слухачі або програмні директори радіостанцій вважають навпаки. Тому твоя задача як музиканта віддати максимум на етапі створення музики. Океан Ельзи, я багато разів це повторював, ніколи не підлаштовувався під смаки публіки, але за багато років навчився їх передбачати.

Як там історія з ремастерингом і альбомом на вінілі?

Розказую. З вінілом вийшла історія достатньо дивна, оскільки наша рекордингова компанія поки що чомусь не знайшла фабрику, яка би змогла випустити повноцінний вініл з повним часом звучання, а щось обмежувати ми не хочемо. Це все залишається в силі - як тільки ми знайдемо відповідну фабрику, ми обов’язково випустимо на вінілі «Dolce Vita». Що ж стосується ремастерингованого варіанту альбому, то він готовий і ми сподіваємося, що вже починаючи від 3-го грудня, з київського концерту, ми почнемо активні продажі. Ремастеринг робив Боб Людвіг. Під нього ми трошки змінили зведення, тобто цього разу «Dolce Vita» буде звучати трошки важче. Скажімо такі пісні як «Небо Над Дніпром»  або «Більше Для Нас», або «Онлайн» матимуть явно більше гітар. Ну і сам звук став зліший. Можливо, це не буде так цікаво радіостанціям, але це точно буде цікаво нашим шанувальникам бо він буде ближчий до концертного звучання. Це було наше прохання саме до інженера мастерингу, до речі,  який вже працював, по-моєму, зі стількома артистами, що я не знаю, хто бачив більше: від Led Zeppelin, Джимі Гендрікса, Rolling Stones до сучасних модних співаків, співачок і груп, які сьогодні з’являються. Шкода, що ми не змогли цей мастеринг зробити під основний реліз, але просто там в студії не було часу і ми не хотіли заради цього чекати ще кілька місяців.

Цей варіант вийде обмеженим накладом?

Він вийде накладом у стільки примірників, скільки буде потрібно людям. Океан Ельзи ніколи не випускає дисків менше, ніж люди хочуть. Тим більше, що зараз це все дуже умовно. Як би я не рекламував, звук на CD справді буде відрізнятися від того, що ви скачаєте у MP3-форматі, бо там воно не дасть цього ефекту. Як би я це не рекламував, але все одно люди будуть в першу чергу даунловдити. І ми всі прекрасно розуміємо, що на сьогоднішній день продажі твердих копій дисків – це швидше символічні речі. І для Океану Ельзи і для будь-якого українського артиста, і для Depeche Mode чи U2. Тенденція та сама. Я взагалі думаю про наступний якийсь реліз - чи то буде мій власний, чи то Океану Ельзи - як його випускати? Поки що ідеї нема. Чи він взагалі комусь потрібний на CD? Якщо потрібний, то його, можливо, дійсно зробити ексклюзивним і з дорогою поліграфією. А масово людям пропонувати звантажувати з інтернету. Ми ще самі не знаємо, як робити. Світ міняється і ми частина цього процесу. Сьогодні індустрія музична переживає злам. Я не вірю, що кудись дінеться саме поняття «індустрія музики». Думаю, що воно буде існувати, а люди будуть купувати музику. Просто поки що шанувальники і споживачі навчилися отримувати музику безкоштовно, а правовласники не навчились захищати її. От і все. Це питання часу, я думаю.

Тепер уже видають альбоми і як програми для айфонів – Appbum, там і тексти, і відео… Gorchitza так видала свій «It's You».

Так, я думаю, що за цим майбутнє. Будемо йти в цю сторону теж. Я взагалі вважаю, що інтернет і всі технології, які пов’язані з інтернетом, дуже розширили можливості музикантів-початківців. Раніше, щоб добратися до широкої аудиторії, тобі потрібні були зв’язки, везіння. Тепер тобі треба тільки яскравий музичний матеріал. Його все одно помітять. Якщо його не помітить A&R менеджер рекордингової компанії, значить його помітить сто тисяч чи мільйон людей, які прослухають це на ютьюбі або в ласт ефемі, або ще десь … А тоді все одно його помітить A&R менеджер.

Можливо, але таких яскравих людей зараз купа і конкуренція між ними теж сильна…

Безумовно. І тому мені здається, що поки це дає інший ефект. Я думаю, що феномен дуже-дуже яскравих і великих зірок, які затьмарюють собою все, малоймовірний. Я не кажу «неможливий», але – «малоймовірний». Тобто всі запитують, де другі Beatles? Я думаю, що це навряд чи станеться коли-небудь, тому що для того треба мати дуже маленьку конкуренцію. Насправді нові Beatles з’являються скрізь навколо, просто настільки часто з’являються наступні нові, що ці перестають розвиватися, їх забувають. Я завжди наводжу Beatles як приклад групи, яка зробила все що вона могла найкраще  - в пік і наприкінці своєї кар’єри, що є дуже нетипово для сьогоднішніх музикантів. Тому що вони були настільки, мені здається, вражені і їх настільки надихнула їхня всесвітня слава, що це їм дало додатковий поштовх і мотивацію. Тому що вони на піку почали робити дуже класну музику. З чим вони вийшли в світ? Так, ми всі це любимо сьогодні, але не це залишило їх в історії, а те, що вони робили вже потім, коли їх всі знали і носили на руках. Це, до речі, цікавий феномен. Мало хто може таким похвалитися. Як правило, музиканти спочатку роблять щось дуже велике, потім їх починають носити на руках, потім вони псуються і вже нічого цікавого не роблять … Це, до речі, те, про що сьогодні я багато думаю: як зробити так, щоб в майбутньому ти постійно міг сказати: «Я зробив щось краще, ніж робив до того». Це дуже складне завдання, тому що ти ставиш собі високу планку і кожного разу її повторити все важче і важче. Це як стрибати все вище і вище. В якийсь момент ти ж не зможеш, бо є стеля фізичних можливостей. От цікаво, де в музиканта стеля його таланту або його моральних можливостей, коли він розуміє - що все. От я не хочу ніколи зупинятися в цьому питанні.

________________________________
22 ноября 2010 г.
Автор Вадим Карп'як, расшифровала Міла Речич
Источник: ФДР www.fdr.com.ua

 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!