"Тихий океан" Святослава Вакарчука (10.2003г.)
Про Святослава Вакарчука ніколи не можна було сказати “відірваний на всю голову”,  бо він завжди так чи інакше був втіленням образу сумного інтелектуала. Навіть у часи “Міккі Мауса” хлопчину “зраджували” очі, по яких було видно – “зіпсований” наукою. А тепер про його разум говорить усе: окуляри, залисини, змужнілий та упевнений голос...

“Тихому океану” пасує висока ціна...
“Тихий океан” – назва нової акустичної програми групи “Океан Ельзи”, що експериментально народилася в студії, як наслідок втоми музикантів від “Гучних колонок та шеленства рок-н-ролу”, після туру на підтримку альбому “Суперсиметрія”.

“Якось ми просто бавилися на репетиції, - жартує Святослав, - імпровізували... І зрозуміли: коли хочемо, можемо грати значно спокійніше, тихіше...”.

Тоді “Океани” запросили до співпраці сесійних музикантів: струнний квартет – четверо молодих музикантів в київської консерваторії, двійко бек-вокалісток та азербайджанського перкусіоніста Вадима Балаяна, що мав би додавати не лише “понтів” групі, але й ритму – музиці...

- Звісно, ми могли заграти у оперних театрах і звичайну електричну програму, - розпочав Святослав Вакарчук, - але тепер нас це просто не цікавить. І справа навіть не в тому, що ми можемо собі дозволити не ховатися за електричним звуком, скільки свідомо не бажаємо цього робити. Після того, як ми відіграли більше, ніж сто концертів з потужним рок-н-рольним саундом, нам захотілося чогось зовсім іншого. Можливо, це співпадіння, але ми бажаємо закінчити цей рік на дорослій упевненій ноті “Тихого океану”.

- Але ж насправді, Тихий океан тільки випадково був названий тихим...
- Так, якщо повернутися до історії, то можна прослідкувати, що ця назва з’явилася випадково: коли європейські мореплавці вперше потрапили в океан, то він абсолютно випадково виявився тихим і спокійним. А вже потім з’ясувалося, що це найбурхливіший океан в світі. Ми хотіли провести своєрідну аналогію, і на якийсь час також стати “Тихим океаном”...

-Святославе, чи можна сказати, що акустична програма ховає у собі ваше бажания охопити старшу та серйознішу аудиторію?
- Якби ви знали, скільки у нас було проблем з цим концертом у Львівському оперному театрі! Всі знайомі просили запрошення на концерт, бо квитки – недешеві... А щодо аудиторії, то, напевне, причина криється не у цьому, адже вікові та статусні рамки свого слухача ми разширили, ще коли пісні на кшталт “Друга” стали популярними. Тут криється інакше бажання – зробити цікавішим життя для самого себе.

- До речі, квитки на ваші концерти й справді недешеві, чому так?
- Просто “Тихий океан” – така програма у такому театрі та амплуа, що їй пасує висока ціна на квитки. Мусить же мати в Україні хоч хтось високі ціни на квитки! Можливо, якби я сам організовував концерт, зробив би дешевше, але в економіку організаторів я лізти не збираюся.

- Пліткують, що по закінченні цього концертного туру, ви “заляжете на дно”...
- Це правда, ми хочемо зробити концертну паузу в гостролях. Мінімально вона протримається кілька місяців, а максимально – півроку чи навіть рік.

- Чим плануєте займатися у цей час?
- Працюватимемо над новим альбомом, що має поширюватися поза межами Співдружності, можливо, навіть видаватимемо його в Європі. Напевне, на платівці будуть англомовні пісні... Словом, тепер перед нами стоїть глобальне завдання – розширюватися.

“Любов людей не залежить від кольору металу!..”

- Кажуть, коли почалася рекламна кампанія платинового альбому Руслани “Дикі танці”, ваші прес-секретарі тільки усміхнулися, мовляв “Суперсиметрія” вже давно здобула це звания?
- Наш альбом “Суперсиметрія” не має ніяких статусів, це просто платівка, яку ми випустили в березні цього року. Вона й тепер продається у музичних магазинах. З одного боку – ми з хлопцями радіємо, що в Україні, зрештою, развивається музична індустрія, що створюються інститути нагородження, а з іншого - ... все це якось так несерйозно! Ми не збираємося ні в кого забирати нагород, адже від кольору металу не залежить любов людей. Я так думаю...

- А від чого залежить? Чи не від сексуальності образу Святослава Вакарчука?..
- Я – сексуальний образ?!. Це в часи Союзу пам’ятники перемоги у кожному місті стояли, такі собі монументи в образі символа... А якщо серйозно, мені смішно це чути. Секс-символ!.. Це пахне бажанням побавитись в американський шоу – бізнес 1966-го року, який не має нічого спільного з сучасним світом. Вже приємніше чути, що я симпатичний і не дурний, і... подобаюсь дівчатам. Адже у цьому немає нічего поганого.

- Чимало галичан негативно сприймають ваші мандрівки до Москви та саунд-треки “Океану Ельзи” до російських серіалів. Ви самі не боїтеся спопситися через це?
- Можна виподково наробити в штани, коли спиш. Адже є така ймовірність, хоча й дуже маленька, бо ти себе контролюєш. Так і група “Океан Ельзи”, яка є популярною, хоча я волію казати – визнаною, у російському шоу-бізнесі. Ми граємо конкурентноспроможну якісну музику, тому нас добре сприймають. “Океан Ельзи” не є звичайним семплом з України, бо семплів насправді дуже багато: в Москві щодня виступає по десять команд з України... Але вони там чомусь не затримуються! Утім, мене не дуже турбує, хто і як до нас ставиться. Я – музикант, і в першу чергу хочу чути реакцію на свої пісні. А зациклюватися на тому, що я – українець немає сенсу, тому що найгірше, що можуть робити українці, це розповідати всім, що вони – українці...

-Щороку телевізійний канал “Інтер” знімає новорічні мюзікли, де ще жодного разу не “засвітився” Святослав Вакарчук, чому так?
- Бо концепція цих програм не відповідає моєму баченню себе на екрані. Там потрібно вдягати костюм та грати якусь роль, а я навчився грати тільки себе самого! Тому “Океан Ельзи” бере участь у новорічних програмах, де потрібно просто співати чи говорити, бо я це також люблю і вмію. А “Інтер” підшуковує для себе кращих акторів... Цього року ми, наприклад, заспівали у новорічній програмі для каналу “1+1”. Дивіться!

Найцікавіші факти з життя Святослава Вакарчука

Кажуть, Павло, Юрко та Денис познайомилися зі Святославом на зупинці тролейбуса, де він сидів у кумедній шапці з бомбоном, дуже непривітний син професора фізики університету Франка... А потім вони опинилися разом на одній приватний вечірці, щось там собі випили й почали імпровізувати: Вакачук грав на піаніно, всі решта – співали, і...

Кажуть, другий альбом групи “Янанебібув” наскрізь просякнутий відвертостями Святослава, і є одним з найавтобіографічніших альбомів. Всі пісні, написані у цей період під впливом разчарованої душі та розчавленого серця хлопця, якого залишила дівчина. Тоді Святослав зрозумів, що навіть близькі люди можуть вчинити підло...

Кажуть, коли “Океани” переїхали до Києва, то серйозно перехворіли “зоряною хворобою”, включно з “дахом”, який “єхав”, та “манією”, що “величалася”... На щастя, минув якийсь час, хлопці підросли, помудрішали і усе повернулося на свої місця.

________________________________
октябрь 2003 г.
Автор Катерина Кирилова
Источник: Твiй журнал №10

 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!