Славко Вакарчук мріє потрапити у підручник історії (2002г.)

Сьогодні відомий в Україні і за її межами гурт «Океан Ельзи» дає у Львові концерт. А минулої середи у редакції нашої газети відбулася пряма лінія з фронтменом “Океану Ельзи” Святославом Вакарчуком.

Її початок ми запланували на 13-ту годину. Заздалегідь повідомили про це читачів. 13.00 – телефон розривається. А Славка нема… Річ у тім, що він три години поспіль чекав у київському аеропорту: літак Луганськ-Київ-Львів через несприятливі погодні умови не міг вчасно вилетіти. Тож розмова у прямому ефірі з зіркою все переносилася і переносилася. Упродовж трьох годин охочі поспілкуватися з лідером “Океану Ельзи” “тероризували” телефон редакції. Кореспондентові “ВЗ” доводилося пояснювати їм ситуацію, що склалася. До речі, сам Славко дуже переживав з цього приводу. І як тільки о 16-й годині зайшов до редакції, запитав: “Ну що, люди дзвонили?”. Найтерплячішим прихильникам творчості “Океану” (дехто телефонував по 5-6 разів) таки вдалося поговорити з його лідером.

- Славко, уявляєш, твій телефон – не 911?..
- Так, справді.
- А який у тебе зараз настрій – у таку осінню погоду?
- За три години я повинен доїхати до Ужгорода машиною. Так що настрій у мене – активний.
- Наскільки сьогоднішній ритм життя є для тебе типовим?
- За останній рік такий шалений ритм – постійно. Я вже навіть не пам’ятаю, коли було інакше. От сьогодні ввечері – концерт в Ужгороді, яким ми розпочинаємо своє турне, завтра – в Тернополі, післязавтра їдемо назад до Києва, в суботу виступаємо у Львові і так далі. Між усім цим постійно телефонує мені наш PR-агент Світлана і каже: “Може, ти між тим-то літаком і тим-то поїздом заїдеш туди-то і зробиш те-то”… Якщо чесно, я вже звик до такого ритму. Гірше, коли він зникає. Тоді просто не знаєш, чим зайнятися. Коли в мене нічого не стається, іду собі у спортивний клуб – бігаю, штанги “тягаю” – щоб свою енергію кудись подіти.
- Які нові пісні прозвучать на львівському концерті?
- Це секрет. Вони будуть. Але скільки і які - не розповідатиму. Скажу одне: на концерті прозвучить багато пісень з попередніх наших платівок, які раніше ми досить рідко виконували на концертах. У наш всеукраїнський тур (до речі, спершу він мав охоплювати 10 міст, зараз – уже 15, а до його завершення, думаю, ця цифра ще збільшиться) ми вирішили їх включити. Ці пісні прозвучать по-новому. З такою програмою ми ще не гастролювали.
- Коли вийде ваш новий альбом?
- У березні.
- У ньому всі пісні будуть англійською?
- Ні, у ньому не буде жодної англомовної пісні. Їх ми випустимо окремо. Думаю, в Україні треба співати українською.
- А російською заспівали б?
- Для “Океану Ельзи” нема сенсу співати російською. Є багато груп, які співають російською. А ми – українська група, яка співатиме українською.
- А новий альбом буде мати кліпи у форматі DVD? Адже ваші пісні можна слухати, а от кліпів не подивишся.
- Дякую за ідею. Ми про це і не думали.
- Коли у групи з’явиться офіційний Інтернет-сайт?
- Його відкриття – у стадії розробки. Сторінку ми вже зареєстрували. Наша піар-служба вже підготувала всю необхідну інформацію. Останнє слово – за нашими директорами, які мають зробити ділову частину сайту, що буде призначена для роботи. Назагал, наша Інтернет-сторінка міститиме не тільки інформацію для фанів. Там буде багато інформації щодо концертів, їх організації, нашої діяльності, зокрема щодо записів. Тобто все те, чого на сайтах фан-клубів не знайдеш. Думаю, свій сайт відкриємо ще до появи нового альбому. А наразі для листування, обміну думками дійсна адреса нашого фан-клубу, яку зазначено на альбомі “Модель”.
- Колись ви співпрацювали із Земфірою. Чи спілкуєтеся з нею сьогодні?
- Два роки тому ми з нею виступали на фестивалі “Максідром”. Тоді заспівали її пісню “Аривідерчі” і наш “Той день”. Після цього планували продовжити співпрацю. Однак обставини складаються так, що ані в неї, ані в нас немає на це часу. На цьогорічному “Простороці” я бачився із Земфірою, але буквально якихось півгодини. Потім вона поїхала на якусь вечірку, а в нас був ще один концерт у клубі. А зранку ми полетіли до Ялти. Так що я не встиг з нею нормально поспілкуватися.
- Різні люди про Земфіру Рамазанову думають по-різному. Хтось каже, що вона – добра людина, хтось – що погана. А що можете сказати про неї ви?
- Про те, яка вона людина, мабуть, краще питати в неї самої на її прямій лінії… Скажу тільки, що в неї важкий характер, але вона дуже добра і щира. Я поважаю таких людей.
- Яку нагороду вважаєте найвищою за свої заслуги?
- Найвища винагорода за твою роботу – це коли років десь через 150 тебе вивчатимуть у підручниках історії. Усе решта – не нагороди. У мене тих нагород в офісі – 10 чи 15. Вони собі стоять. Приємно, звичайно, що вони є. Та, в будь-якому разі, це тимчасові нагороди – за цей час, рік, день.
- Чи не хотіли б стати ведучим якоїсь теле- чи радіопрограми?
- Ні. - Я – музикант, а не шоумен. І для мене музика - цікавіша.
- Де можна дістати записи “Океану Ельзи” за 1994-1998 роки, коли ви ще перебували у Львові?
- У мене немає жодного з цих записів. Усі вони – в Павла Гудимова. Якщо чесно, я і сам не проти послухати їх. Хоча, напевно, їх можна десь дістати. У нас є фанати, які мають дуже багато наших записів. Однак до кого і куди вам звернутися, не пораджу.
- А може, фан-клуб має?
- Думаю, що так. Вони там мають все, навіть більше, ніж ми самі. І знають про нас більше від нас.
- Що символізує хустинка, яку ви завжди прив’язуєте на мікрофонну стійку?
- Таких хустинок є декілька, і вони різні. Символізують дві речі. По-перше, це – елемент сценічного оформлення, який дозволяє відрізнятися від інших груп. По-друге, коли я б’ю тамбурином об стійку, йому м’якше.
- На всіх інтернетівських сайтах, які стосуються російської групи “Тату”, нещодавно з’явилася інформація, що наприкінці жовтня у Варшаві відбудеться спільний концерт груп “Тату” і “Океану Ельзи”…
- Не робитиму таємниць – переговори щодо цього концерту ведуться. Однак на сьогодні я ще не впевнений, що він відбудеться.
- Чому “Океан Ельзи” так тягне в бік Японії та Індії? Що ви знайшли в культурах та філософіях цих країн?
- Це, радше, особисті уподобання. Юра цікавиться індійською та китайською культурами і філософіями. Мені більше до вподоби японська. Що знайшов у ній? Мене цікавить те, що є для мене незрозумілим і загадковим. Як на мене, однією з причин довголіття японців (їхні чоловіки в середньому живуть 80 років, а жінки - 82) є їхні культура та філософія.
- Пісню “Коко Шанель” ви присвятили своєму стилісту Лялі Фонарьовій?
- Про те, кому яка пісня присвячена, зараз не говоритиму. Не тому, що не хочу, а просто на той час була одна ситуація, зараз може бути інакше. Думаю, цю пісню можу присвятити в тому числі й Лялі.
- Звідки походить назва вашої групи?
- Ця назва ні з чим не пов’язана. Жодного змісту в неї не закладали. Керувалися тільки тим, як вона звучатиме, чи сподобається людям.
- Чи ви є прихильником англійської групи “Deep Purple”? Бо, як на мене, у творчості “Океану” явно простежується її вплив…
- Я просто поважаю їхню творчість. Свого часу слухав багато їхньої музики. Мені подобається багато їхніх речей. Я був на їхніх концертах у Москві та Києві. Як на мене, музика “Deep Purple” – занадто передбачувана. Із того покоління є групи, які значно більше мені до вподоби. Наприклад, “Led Zeppelin” – через філософічність їхньої музики.
- Чи реально створити в Україні фестиваль на кшталт російського “Максідрому”? Нібито маємо свій “Просторок”, однак на обидвох фестивалях виступають одні й ті ж російські та українські групи. А для суто наших рок-груп нічого нема.
- Як на мене, “Просторок” кращий від “Максідрому”. Є фестиваль “Чайка”, в якому беруть участь багато українських груп. Поза тим, справа не у фестивалі, а в у відсутності такої кількості груп в Україні, для яких можна створити його. Цікавих і хороших музикантів не бракує, однак ситуація в державі складається так, що мало хто з них може вийти на дорогу популярності. Хоча зараз цю дорогу знаходить все більше і більше музикантів. І мені це подобається.
- Коли і як група святкує свій день народження? (До слова, про це запитала дівчина, яка зателефонувала зі Самари. – Авт.).
- Традиційно святкуємо його у жовтні. Мені здається, що ані з власного дня народження, ані з дня народження групи не варто робити чогось помпезного. Це – свято, яке треба відзначати у колі близьких людей.
- За Арістотелем, світ складається із чотирьох стихій: води, вогню, повітря та землі. На що більше схожий “Океан Ельзи”?
- Так-так, пам’ятаю це – складав на іспиті з філософії в університеті. А “Океан Ельзи”, думаю, схожий на всі чотири стихії. Принаймні три з них є у наших гороскопах. А вогонь – четверта – існує в нашій музиці.
- Естраду заселяють групи-одноденки і групи-довгожителі. У чому секрет вашого довгожительства?
- Немає жодного секрету. Просто робимо те, що нам подобається. Наша робота скерована не на швидкі успіхи і прибуток. Зрештою, й роботою це не назвеш. Це радше - задоволення. Просто воно збігається з роботою. Якщо любиш свою справу, то ніколи не перестанеш нею займатися. І якщо робиш її щиро, то людям це подобається.
- Хто є вашими конкурентами на українській сцені?
- Павло Зібров…


***

На цій оптимістичній ноті Славко закінчив спілкування з нашими читачами. Він дуже поспішав до Ужгорода. За три години там мав розпочатися концерт “Океану Ельзи”. Приїхавши на пряму лінію з нашими читачами, він “пожертвував” репетицією. Тому кожна хвилина була на вагу золота. “Чи є тут по дорозі щось типу “Макдональдса”? – уже на виході поцікавився головний “океанівець” в Андрія Сидора – директора концертної агенції “ДікАрт”, яка організовує львівський концерт групи. “Так, зараз заїдемо туди на машині”, - відповів той. Тут до Святослава підійшла львівська десятикласниця Руслана (вона чекала на нього в редакції з 12-ї години) і попросила сфотографуватися разом. Він погодився. Але халепа – фотоапарат “відмовився” працювати, як ми його не крутили, а наш фотокор був уже далеко. Славко не міг більше чекати... І довго ще в коридорі плакала дівчина, незважаючи на наші намагання втішити її. “Чому я така нещаслива? Хто мені тепер повірить, що я бачила його?”, – повторювала вона. Наша газета і агенція “ДікАрт” компенсували її “втрату” безкоштовним квитком.

Сьогодні, з 19.00, на львівському велотреку СКА “Океан Ельзи” співатиме для всіх своїх прихильників. До слова, фронтмен групи пообіцяв, що львівський концерт триватиме стільки, скільки вимагатиме публіка…


Із досьє «ВЗ»

Склад групи – Святослав Вакарчук (автор пісень, соліст), Павло Гудимов (гітарист), Юрій Хусточка (басист), Денис Глинін (барабанщик), Дмитро Шуров (клавішник).

День народження і місце народження “Океану Ельзи” – 12 жовтня 1994 року, Львів.

Дискографія – “Там, де нас нема” (1998 р.), “Янанебібув” (2000 р.), “Модель” (2001 р.).

Нагороди – “золоте” перо у номінації “Відкриття року” Всеукраїнської премії в галузі музики і масових видовищ “Золота Жар-птиця” за 1998 рік; у 1999 і 2000 роках “Океан Ельзи” називають “Найкращою поп-групою”; 2002 рік (за підсумками 2001 року) – хлопці отримали одразу чотири відзнаки (рекордна кількість за час існування “Золотої Жар-птиці”): “Найкраща рок-група”, “Найкращий альбом” (“Модель”) і “Найкращі пісні року” (“Друг” і “911”).


________________________________
2002 г.
Источник: Высокий замок

 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!