Святослав Вакарчук: «Я відчуваю, що зараз той момент, коли можна щось змінювати!» (12.04.2014)



Його тур «Земля» став найбільш масштабним в історії країни. Протягом уже двадцяти років музика цього гурту виховала та продовжує виховувати не одне покоління. Уже вдруге Святослав Вакарчук став тренером найголовнішого вокального шоу країни «Голос країни».

Лідер гурту «Океан Ельзи» нині займає активну громадянську позицію в Україні. Вчетверте поспіль музикант провів зустріч-лекцію зі студентами. Цього разу співак завітав до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ажіотаж заходу перевищив усі сподівання: молодь вишикувалась у величезну чергу задовго до початку, аби потрапити на довгоочікувану зустріч.

Чи прагне Святослав вплинути на студентство?

Свого часу Оскар Уайльд писав, що «впливати на когось – означає віддати комусь власну душу. Людина перестає думати самостійно, перестає горіти власними пристрастями та бажаннями. І чесноти вона переймає від інших. Людина перетворюється на відлунок чужої музики, на актора, що грає не для нього написану роль. Мета життя — розвиток власного «я». Повністю реалізувати своє єство — ось для чого існує кожен з нас. Але в наш час люди стали боятися самі себе. Вони забули найвищий з усіх обов’язків — обов’язок перед самим собою. Звичайно, вони благородні: годують виснажених і одягають жебраків, але їхні власні душі голодні й голі. Мужність покинула нас. А можливо, ми ніколи й не мали її. Страх перед суспільством, що є основою моралі, страх перед Богом, що є тайною релігії, — ось що панує над нами…»

Дивно, адже ці слова були написані близько ста років тому, проте актуальності не втрачають і зараз.

Мабуть, доцільніше сказати, що Вакарчук прагне не впливати, а мотивувати молодь для того, аби покращити не тільки сьогодні, а й завтра.

«Сьогодні я вирішив змінити тему. Хочу поговорити з Вами про свободу, але з історичної точки зору. Давайте поменше гламуру, а побільше серйознішого», - зауважив лідер Океану Ельзи.

«Цінності – це не просто річ, якої можна навчитися у школі. Для того, аби мати справжні цінності, потрібно, щоб навколо все було ними пронизано: школа, сім’я, друзі. Вони можуть бути різними. Важливо, щоб була велика кількість людей, яка їх розділяла б. Суспільство, яке має їх, - цілісне. Це – велика моральна сила, яка справді більша за будь-яку економіку та військову міць.

На мою думку, найбільшими цінностями є свобода вибору, безпека і стабільність. Поступу кожного народу передували певні історичні чинники. Спочатку, коли людство тільки починало розвиватися, безпека була на першому місці. Як, зрештою, і для тварин. Для них найголовніше – це продовжувати життя, уникати небезпеки. У тварин свобода вибору стоїть нижче за безпеку. Ми не знаємо, як їм живеться в зоопарку, у клітці. Але, мабуть, набагато краще, аніж людині за гратами. Це тому, що для більшості із нас, свобода вибору – вище за будь-що. Так склалось історично. Поняття єдиного Бога призвело до простої системи: є 10 заповідей, яких маєш дотримуватися. Якщо живеш згідно них, то можеш робити далі все, що завгодно. Тебе створили вільним і рівним із усіма іншими.

Спочатку, на мою думку, свобода вибору і свобода людини були тісно пов’язані. Не дивно, що в Європі це було сенсом життя. Західні країни дотримувались цих концепцій, і тому вони стали такими, якими зараз є. Для Західної Європи всі люди, незважаючи на їхнє місце народження, рівні. Проте до цього вони йшли дуже довго…

Є люди, які мають інші цінності. Це не означає , що вони менш щасливі. Просто вони щасливі по-своєму. Ще малим я для себе вирішив, що для мене є найважливішою свобода вибору, коли я можу вільно обирати, ким стану. Мені ніхто цього не говорив. Сам придумав. Так живу, жив і житиму. Не збираюсь нічого змінювати, бо, на мою думку, це – найцікавіше. Найпродуктивніша модель – коли ти живеш, як хочеш; коли розпоряджаєшся життям на власний розсуд. Але є одна штука. Складно жити в суспільстві, в якому побутують інші цінності. І тут постає вибір. Ти можеш шукати соціум, у якому живуть твої однодумці. Ти продовжуєш існувати в рідному середовищі, змінюючи власні цінності. Або ти все-таки залишаєшся у своєму суспільстві зі своїми цінностями.

Люди – слабкі істоти, які схильні поступатися, боятися, сумніватися, дивитися, а що скажуть інші. Нічого в цьому страшного немає. Ми такі, які є. Коли знаходяться люди, які показують, що можна жити інакше, то був би гріх не скористатися цим і не піти за такими особистостями.

Великі політичні зміни роблять справжні романтики! Хто мислить прагматично, ніколи не зробить різкий крок у майбутнє. Це може зробити лише той, хто дуже вірить у те, що творить.

Коли знаєш, що ти маєш права, які захищені, починаєш сміливіше будувати свої плани на майбутнє. Починаєш думати не про те, що буде через п’ять років, а про те, що через п’ятдесят років відбуватиметься.

Закон – один для всіх: люди народжені вільними. А все решта - питання для дискусії. Який закон і куди рухатися, ми разом з Вами придумаємо. Але ми всі однакові. Ніхто не може бути кращим чи гіршим. І це святе правило. Я це все говорив для того, аби підкреслити: сьогодні в України є унікальний шанс змінити правила гри. Кожен день чую: «Що я можу зробити? Усе й так зроблять за нас! Зверху правлять продажні політики». Це правда. Але змінити можна лише сильним романтичним запалом, із холодним розумом та усвідомленням того, що робиш. Не маючи цього, ми ніколи ні до чого не дійдемо. Говорити тільки, що «я – маленька людина» і що «я нічого не можу зробити», означає одразу ж програти. Тут є варіанти: або звалити звідси (як багато хто з Вас хоче), або гнити тут і далі, або ж все-таки почати щось міняти.

Коли суспільство з «високою температурою», то легше перехворіти, легше почати щось нове. Цей шлях – тяжкий, неприємний, із багатьма розчаруваннями, але він цікавий. Цікавість – одна із причин, яка й рухає суспільством. Потрібно постійно змінювати себе і все навколо. Головне, щоб була мета, ціль, яка вас об’єднує. Найтяжче знайти людину, яка скаже іншим десятьом: «Послухайте мене: я знаю, що робити!» Ось тоді вийде.

Я відчуваю, що зараз той момент, коли можна щось змінювати. Це, можливо, утопічне бажання. Але в цьому я бачу щастя. Складно жити одними правилами. Людина – вільна, і вона знає мету, куди йти.

Для мене влада не є ціллю. Це лише один із інструментів. Своїм завданням вважаю розбудити суспільство. Для цього не потрібно йти у владу, сидіти в кабінетах. Суспільство кожен день повинне себе змінювати. Легко зробити, коли тяжко працюєш. Я справді щиро вірю, що серед вас є люди, які пропустять мої слова через себе. Життя дає спокуси піти легшими дорогами, бути слабшими. Не потрібно піддаватися їм, бо ти зрадиш своїм мріям. Якщо я піду у владу, то буду одним із тих, до кого ви втратили довіру…» (ред.. – нагадаємо, що під час зустрічі зі студентами КПІ Святославу Вакарчуку запропонували «піти в Президенти», назвавши його «моральним лідером України»)

Як пишуть у кінці кінострічок, «далі буде…» Як там воно насправді все повернеться, ніхто не знає. Потрібно вірити в краще, у світле майбутнє. Адже, як співає Святослав Вакарчук, «все буде добре для кожного з нас, настане той час!»
__________________
Текст Лєна Худенко
http://unuj.org

 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!