Святослав Вакарчук: " Я більше ніколи не буду невільним" (13.03.2014)
 Сьогодні у стінах інституту КПІ відбулася зустріч студентів із буквально культовим українським рок-музикантом та громадським діячем – Святославом Вакарчуком. «Ідея зустрітися з вами у мене виникла буквально вчора вранці і я вдячний, що за одну добу зібралося так багато студентів, готових розділити мої думки, дякую Вам».
Виявилося що подібні зустрічі-лекції Святослав Вакарчук уже організовував у Харкові та Донецьку, також збирається по можливості продовжувати їх і надалі. А ідея зібрати аудиторію у залі КПІ пов’язана не лише із складною політичною ситуацією у країні, а й з теплими спогадами, якими щиро поділився співак. У 96-му році самий перший концерт Океану Ельзи відбувався в стінах зали КПІ. Саме тому, як і 18 років потому, Святослав виходить тут на сцену знову, не як соліст групи, а як патріот своєї держави, як наставник. Його спогади та емоції стали для кожного відвертим закликом та непересічною темою для роздумів.



«Перша кардинальна зміна, яку я у собі відчув, відбулася в 90-х роках, коли мені було 15 років. Тоді я перший раз поїхав закордон по обміну. Так я потрапив у Канаду, в сім’ю, де провів десь 35 – 45 днів. І знаєте, що трапилось? В мене стався якийсь зсув свідомості. Одне діло читати, цікавитись, знати, а зовсім інше – відчути. Я вперше відчув, що існує світ, в якому людина може бути вільна, я вперше побачив, що люди носять різні зачіски, різний одяг і слухають різну музику. Я вперше дізнався про те, що у ресторанах бувають різні національні кухні і зрозумів – ось, що є свобода вибору. Я повернувся додому і відчув себе іншим, ми всі стали іншими. Я йшов по коридам школи і відчував, що ми змінилися. І тоді я вперше сказав собі, що більше ніколи не буду невільним і ні разу, чесне слово, цьому принципові не зрадив. Адже найбільше, що робить людину щасливою і успішною – почуття свободи, а коли свободу забирають ти усвідомлюєш, що окрім нас наше майбутнє ніхто і не побудує, це проста істина. Я розумів, що коли ти дорослішаєш, ти маєш робити те, що тобі скажуть, інакше ти не відбудешся професійно, або ж не відбудешся як особистість. Я відмовився від цього принципу, і все що я робив за своє життя, було вибором вільної людини. Я відчував себе вільним. Тому зараз, коли склалася така ситуація у країні, я закликаю вас: вибір кожного – це і є доля країни, все абсолютно залежить від нас. Держава це сукупність людей, які домовилися будувати своє майбутнє разом, і я сподіваюся, що ми справді об’єднаємося задля цієї мети». От таким було вступне слово, яке зал сприйняв на одному подиху. Повертаючись до історичних аспектів - Святослав Вакарчук запевняє, що Україна насправді ніколи і не боролась за незалежність, може настав час. «Україна отримала незалежність авансом», але байдужість до країни, безвідповідальність і хибні цінності не зроблять її сильнішою. Розкол на схід і захід, ідея поділу уже суттєво знизила рівень національної безпеки, «гра у своїх і чужих» ослабила нас, як державу, а у світі - поважають сильних.

Протест на Майдані став тим першим кроком, коли від незрілої нації переходять до могутньої, «збираються в один кулак» і намагаються вирішити проблеми, відстояти свої права, боротися за них до кінця – це і є сила нації. « Коли я дізнався про перше вбивство, про Сергія Нігояна, у мене пішли сльози, це ненормально, що снайпери стріляють у невинних громадян. Я був здивований, що мільйон людей вийшло на майдан не за зміну влади, а за зміну системи. 23 роки ми терпіли те відношення до себе, яке дозволяли, але тепер… Народ не витерпів і настав час змінювати правила на такі, які би діяли для всіх».


«Патріотизм треба виховувати, потрібно про це говорити. Нажаль те, чому вчать у школах по шаблонам і схемам не відповідає тому рівню свідомості, до якого кожен із нас мав би прийти. І досі має прийти. Ми повинні взяти на себе відповідальність за наше майбутнє, за нашу країну, навіть якщо задля його прийдеться по лікоть занурити руки у лайно, але перш ніж скаржитись і запитувати, що країна зробила для вас, питайте себе, що Ви зробили для неї?»
Енергетика слів і думок відчувалася у повітрі. Студенти визначили для себе Святослава Вакарчука моральним лідером, який не лише сколихує внутрішні струни душі, але й пробуджує цілком реальне бажання діяти, змінювати, боротися і перемагати. Посилання на історичних осіб, аналіз ситуації, паралелі та дружні поради – найкращий приклад для віри. В себе, в країну, в майбутнє. Співак не робить ніяких прогнозів на майбутнє, але цілком покладається на те, що в залі присутні його однодумці і якщо так як і він кожен стане на свою громадську позицію – то найближчим часом все обов’язково буде добре. «Важливо не кого ми оберемо наступним президентом, а як змінимо правила, якими він буде скеровуватися. І поки немає людини, яка не пришла б на цей пост не заради грошей – ми маємо контролювати владу і виказувати свої права будь-що. Це єдиний спосіб жити у вільній країні. Демократія буває жорстока з тими, хто іі становить, але дай нам Бог, пережити ці часи, і люди, що рятують цю країну стануть національними героями».




«Перші п’ять кроків, які нам варто було б зробити – привести в бойову готовність армію, змусити повірити кожного у те, що вона зможе нас захистити, що ми самі себе зможемо захистити – і ми від того будемо сильнішими. По-друге, це відмова від «своїх і чужих», ми усі різні, але маємо бути разом, нам потрібен гідний лідер, а не лідер «з мого району». Потрібно налагодити зовнішньополітичну роботу, роботу фінансистів, які могли б розумно розподілити кошти і вчасно повернути борги, і найголовніше – керівництво повинно звечора і до ранку зшивати схід та захід. Як економічно, так і соціально. Безперервно. Це основне, а наступні п’ять кроків були б передбачуваними…Реформи, реформи, реформи. Якщо ми прагнемо у Євросоюз, то не заради ж безвізового режиму та Шенгенської зони. Євро – це інші суспільні цінності, бажання будувати спільне майбутнє. Наша задача дати змогу нашій країні відбутися, а нам - стати вільними, успішними і щасливими, перестати «ще ж не вмирати» і «вставати з колін». Пора нарешті підійматися і діяти. Слава Україні! Героям слава!».
____________________________
ФОТО Марини Головньової
автор: Ірина Волкова
http://pravdatyt.com

 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!