«Хочу, щоб під час Євро-2012 іноземці побачили привітну, культурну й відкриту Україну» (29.03.2012)
У квітні українські меломани матимуть нагоду побувати на концертах унікального в історії української музики проекту. Мова – про «Брюссель», який ініціював лідер «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук. У цьому проекті зібралися п’ять талановитих музикантів: крім Вакарчука, Сергій Бабкін, Дмитро Шуров, Макс Малишев і Петро Чернявський. Таким потужним складом вони записали альбом, зняли кліп на хіт Airplane, провели он-лайн-презентацію «Брюсселя», а тепер – вирушають у тур містами України та країнами СНД.
Святослав ВАКАРЧУК: «Хочу, щоб під час Євро-2012 іноземці побачили привітну, культурну й відкриту Україну» У Львові почути «Брюссель» наживо можна буде 7 квітня у Палаці спорту «Україна» (колишній «Спартак»), початок – о 20.00. В ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту «ВЗ» Святослав Вакарчук сказав: «Навряд чи такий концерт ще колись відбудеться. «Океан Ельзи» приїжджав і буде приїжджати до столиці Галичини, а от «Брюссель»… Але наша розмова зі Славком вийшла далеко за рамки одного музичного проекту...

«Ніхто, окрім тебе самого, Євросоюзу для тебе не побудує»

– Святославе, «Брюссель», як на мене, – серйозна заявка на завоювання європейського слухача. Задумуючи цей музичний проект, ставили перед собою завдання завоювати шоу-бізнес Європи?

– Ніколи не ставили перед собою мети завоювати будь-який шоу-бізнес. Навіть тоді, коли розпочинали у Львові, у нас не було планів стати популярними на всю країну чи на увесь пострадянський простір. Прагнули одного – робити хорошу музику. Таку, яка подобалась би нам. Як би пафосно це не звучало, нами завжди рухало бажання робити щось нове. Звісно, у певний момент на важливий план вийшли і складові успіху, зокрема те, щоб тобі за твою роботу платили.

– Усе ж «Брюссель» – музичний продукт, який вписується у тенденції європейського музичного ринку...

– Якщо Європі ця музика сподобається і тамтешній слухач слухатиме її, буду тільки радий.

– Веду до того, що, хоча наша політична євроінтеграція тупцює на місці й навіть відкочується назад, найкраща українська музика уже в Європі…

– Найголовніше, чого я навчився за останні роки, – це те, що ніхто, окрім тебе самого, Європейського Союзу для тебе не побудує.

– У своїх недавніх інтерв’ю ви казали, що може настати такий момент, коли приймете рішення повернутися у владні коридори…

– Ну, не ставте мені таких запитань… Я з ранку до вечора тяжко працюю над позитивними речами, у тому числі для нашої країни.

«Хотів би писати музику до фільмів»

– Гаразд, повернемося до «Брюсселя». Спершу був ваш сольний проект «Вночі», тепер – «Брюссель». Попри те, що «Океан Ельзи» залишається вашим головним «місцем праці», все ж волієте «перемикатися»...

– Ви правильно сказали: «Океан Ельзи» – моє головне «місце праці». Але мені подобається багато різної музики. Ця музика – у моїй голові. Але за всієї моєї любові і відданості групі «Океан Ельзи» не всі ідеї можна реалізувати в одному проекті. З різних причин. Найперша – емоційна. Музиканти – люди різні. От мені захотілося емоційності Сергія Бабкіна, несподіваних басових партій від Петі Чернявського, яких в «Океані» від нього не почуєш… Навряд чи в рамках одного музичного колективу музикант може реалізувати усі свої амбіції. Я, наприклад, хотів би також писати музику до фільмів. Можливо, колись і цим займуся. А це ж неможливо робити у рамках «Океану Ельзи».

– У «Брюсселі» ви зібрали напрочуд харизматичних музикантів. У процесі студійної роботи усі учасники проекту чемно слухалися вас, його ініціатора, чи кожен мав змогу вносити власні «нотки»?

– На етапі створення і запису «Брюсселя» двоє музикантів мали, умовно кажучи, більше право голосу – Мілош Єліч і Петро Чернявський. Вони як музичні продюсери відповідали за результат і за деякі власні пісні. Але музику ми створювали усі разом – вп’ятьох. На концертах виконуємо й кілька пісень, які не увійшли до компакту. Ці твори ми також створювали усім «Брюсселем».

– А чому кліп Airplane на музичних каналах ротують під вашим іменем, а не під назвою проекту «Брюссель»?

– Вирішили, оскільки такої групи, як «Брюссель», не існує, ротувати кліп під моїм іменем. Адже саме я зібрав цей проект, написав пісню і виконую її. Інші музиканти погодилися на це. Я не страждаю у цьому плані від якогось самолюбства. Але було б нечесно вводити людей в оману, сказавши, що це – пісня групи «Брюссель». Це – короткостроковий проект. У певний момент він може припинити своє існування.

– Але поки що вам цікаво співпрацювати?

У квітні у нас – тур із проектом «Брюссель» містами України. Плюс ще в деяких містах Росії – у травні. У кожного музиканта, який задіяний у «Брюсселі», – свої гастрольні плани. Зібратися усім разом важко. Тому концертно такій групі існувати складно. А якщо група не концертує, тоді це – не група, а проект.

– Як публіка реагує на музику «Брюсселя»?

– У нас уже відбувся концерт у Мінську, у великому пафосному залі. Думав, це буде камерний виступ, а ні – все одно вийшов драйвовим, рок-н-рольним. Як на мене, музика «Брюсселя» – спокійніша, ніж музика «Океану». Вона більше підходить для того, щоб її власне слухати. Але завдяки енергетиці людей і концерти «Брюсселя» перетворюються на рок-н-рольні.

«Українці часто закриваються в собі»


– Ви – один із офіційних «друзів» Євро-2012. За кілька місяців Україну відкриють для себе іноземні футбольні вболівальники. Якою хочете, щоб вони побачили нашу країну?

– Хотів би, щоб вони побачили привітну, культурну і відкриту Україну. Не бачу сенсу причепурювати усе в останній момент. Треба зробити дороги, аеропорти і стадіони. А все інше повинно бути просто максимально відкритим і чесним – таким, яким воно є. Україна є Україною. Справити враження Італії чи Швейцарії нам все одно не вдасться.

– Ті риси, які ви перерахували, в українців є?

– Щось є, чогось немає. Не можу сказати, що ми – нація, максимально інтегрована у світовий цивілізаційний процес. Ми часто закриваємося в собі. Не хотів би вживати негативних епітетів – щоб когось не образити, але українці поки що бояться йти вперед одними з перших, їм потрібен час. Хотілося б більшої відкритості. Щоб молодь взяла на себе формування обличчя України.

– Ви – палкий футбольний вболівальник. Які ваші особисті плани на Євро-2012?

– Постараюся побувати на тих матчах, на яких зможу, – і в Україні, і в Польщі. Усе залежатиме від гастрольних графіків.

– На відкриття в містах України стадіонів до Євро-2012 організатори з української сторони запрошували іноземних зірок – Бейонсе, Шакіру, Анастейшу... Як на мене, українці залюбки святкували б відкриття арен у компанії «Океану Ельзи»...

– Не можу коментувати цього. Це – смаки організаторів. Нікому не нав’язуватиму ані себе, ані своїх смаків.

«Я – проти штучних преференцій»


– Коли загострилося питання скасування 50-відсоткової квоти на українську музику в українських ефірах, в усіх на устах був один аргумент: «Океан Ельзи» з ефірів все одно не зникне». Ви – за квотування чи проти?

– Віддавати українську культуру, зокрема музику, стовідсотково на відкуп ринку не можна. Оскільки кількасот років наша культура перебувала у принизливому становищі. Водночас я – проти створення штучних преференцій, що часто в нашій країні відбувається: надання комусь звань, ефірів тощо. Потрібно знаходити золоту середину. Але при цьому йти не примітивним шляхом, а глибоко занурюватися у суть питання. А нашим чиновникам це не потрібно. Питання – не у квотах. Питання – у тому, як зробити так, щоб наша культура була конкурентоспроможною і в Україні, і за її межами.

– Останніми роками в Україні популярні вокальні проекти. Їхні учасники нерідко виконують і ваші пісні, хоча кажуть, що переспівувати Вакарчука – все одно що власноруч одягати собі зашморг на шию…

– Пісні пишуться для того, щоб їх співали. Мої пісні співають на вулицях, у караоке. То чому б їх не співати і у вокальних шоу-конкурсах?

– У розпалі другий сезон «Голосу країни» на «1+1». Коли проект готувався до ефіру, у шоу-бізнесових колах говорили, що одним із зіркових тренерів будете ви. Вам пропонували участь у цьому шоу?

– Різні канали постійно пропонують мені чи нашій групі взяти участь у різних проектах. Як правило, ці пропозиції нам нецікаві. Щодо «Голосу країни», то позитивом у цьому конкурсі є те, що на початковому етапі учасників відбирають не за їхньою зовнішністю чи артистичними даними, а за голосом і музикальністю. Хоча загалом не ставлюся до таких проектів серйозно. У них все робиться задля того, щоб тримати увагу глядача – драмою, інтригою… А музика відходить на другий план. Та навряд чи варто від телебачення чекати іншого. Найкраще – щоб талант пробився без усіх цих телешоу.

– Але ж у нашій країні це практично неможливо…

– Можливо. «Океану Ельзи», та й не тільки нам, свого часу вдалося ж.

«Зробити щасливим можуть тільки фундаментальні речі»

– Ви помітно схудли. Деякі сайти писали, що позбулися десяти кілограмів…

– Я – не дівчина, щоб коментувати питання моєї зовнішності. Єдине скажу – я зараз прекрасно почуваюся.

– Як складаються ваші взаємини з грошима? Любите витрачати? Чи ви – економний чоловік?

– Я – з тих, хто до грошей ставиться по-філософськи. Не скажу, що гроші мене не цікавлять. Вони мені, безумовно, потрібні. Але що дають мені гроші? Матеріальну свободу – пересуватися, робити покупки… З іншого боку, гроші ніколи не були для мене самоціллю. Через це мені нецікаво займатися бізнесом.

– Як кожен митець ви, мабуть, просто не дали б собі у бізнесі ради…

– Чому ні? Мені не раз пропонували. Мовляв, у мене для бізнесу є відповідний характер. Але мені це нецікаво. Заробляю собі на життя. І волію, щоб на цьому мої відносини з грошима завершувалися.

– У сенсі заробітків «Океан Ельзи» – виняток у нашому шоу-бізнесі. Ви одні з небагатьох, хто заробляє великими концертами, а не «корпоративами». Більше того – відмовляєтеся від виступів на «корпоративах»…

– Це правда. Виступати на «корпоративах» не так приємно, як на концертах, на які люди прийшли заради тебе, придбавши квитки. Крім того, у нас – настільки щільний гастрольний графік, що практично від усіх «корпоративних» пропозицій доводиться відмовлятися.

– Що здатне вивести вас із рівноваги?

– Я – достатньо імпульсивна людина, у мене не буддистський характер. Багато що може вивести мене з рівноваги. Але – ненадовго. Якщо ж говорити фундаментально, то мене важко вивести із себе. Бачу ціль – і йду собі спокійно до неї.

– А що покращує вам настрій?

– Покращити настрій можуть дрібниці, а зробити щасливим – тільки фундаментальні речі. Щодо настрою, його мені здатні підняти гарна погода за вікном, зустріч з цікавою людиною, щось смішне в Інтернеті, перемога улюбленої футбольної команди… Але все це ненадовго. Довгу радість приносять важливіші речі.

– Було щось таке останнім часом?

– Я поки що очікую на такі речі…

______________________________
wz.lviv.ua
 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!