Український дебют «Брюсселя» (10.04.2012)
Музичний проект, який очолив Святослав Вакарчук, виступив у Львові
Український дебют «Брюсселя» П’ятірка музикантів найвищого класу на чолі зі Святославом Вакарчуком на один вечір перетворила Львів у музичний Брюссель. Мелодійність і драйв, ліричність і ніжність, актуальність і професіоналізм... Цього на сцені Львівського палацу спорту “Україна”, де музиканти давали жару, виступивши одним фронтом, не бракувало. Спекотно було і у залі: шанувальники, що місяцями чекали на цей концерт, відривалися на повну, хто танцював, хто підспівував, хто, завмерши, ловив кожне слово зі сцени, й усі разом з головою занурювалися у потужну енергію музики, що пульсувала зі сцени.

Проект “Брюссель”, під крилом якого об’єдналися Святослав Вакарчук (вокал), Сергій Бабкін (гітара, флейта, вокал), Дмитро Шуров (піаніно, вокал), Петро Чернявський (бас-гітара) та Максим Малишев (ударні), вже встиг завоювати армію прихильників. Та меломани слухали його лише у записі... А от “живої” прем’єри унікального проекту їм довелося трохи почекати. Першими почули “Брюссель” “наживо” білоруси під час грандіозного концерту команди у Мінську. А от в Україні найбільше пощастило львів’янам. Львівський концерт став першим у турі містами України, в який вирушили хлопці.

Стіни Львівського палацу спорту “Україна” ледь не тріщали від потужного напливу шанувальників музикантів. Понад дві тисячі прихильників, серед яких були чи не всі вікові категорії - від підлітків до поважних панів і пань, “взяли штурмом” зал (квитки кош­тували від 160 до 950 грн.). Перед “дебютним виступом” “брюсселівців” хвилювалися не лише їхні шанувальники, що згоряли від нетерпіння, а й самі музиканти. “Ми - група початківців, це лише наш другий концерт”, - пожартував перед концертом Святослав Вакарчук.

Презентувати “Брюссель” музиканти почали з композиції Come to me baby, а далі жонглювали композиціями з однойменного альбому та піснями, які вони написали спеціально для туру і які чимало слухачів почули вперше. Пісню за піснею вплітали хлопці у цілісне полотно виступу, в якому відчувалися оголеність і щирість емоцій, багатогранність музики, що поєднувала повітряну легкість і глибину та дивовижний мелодизм. “Цунамі”, “Хмари”, “Дай мені чистої води”, “Не плач”, “Пробач”... Композицію “Дощ” Вакарчук присвятив Львову, розповів­ши, що коли писав її, то тримав у голові спогади про львівський трамвай, яким їздив до школи. А перед піснею “Заплети” зізнався, що “не знає, як у його колег по сцені, але у нього біжать мурашки по тілу, так багато у ній складних моментів”.

Вакарчук не втомлювався хвалити своїх колег на сцені, наголошуючи: “Чим мені особливо подобається проект “Брюссель”, що тут прекрасні музиканти, і, на відміну від моєї основної роботи (гурт “Океан Ельзи” - О. З.), я не весь час повинен співати”. Час від часу він віддавав вокальні бразди правління на сцені, і на перший план виходив вокал Сергія Бабкіна. Натомість лідер “ОЕ” пробував свої сили у бек-вокалі. Дмитро Шуров теж зіграв роль першої скрипки і проникливо заспівав пісню We grow old togethe. Вакарчук, Бабкін та Шуров не лише чарували публіку своїм власним співом, а й дивували химерними і привабливими поєднаннями своїх голосів, співаючи в унісон. Переплетіння голосів підсилювали мелодії баса, гітари, піаніно, ударних, флейти, бубна, що будували в середи­ні пісень багатоповерхові і віртуозні, але й легкі для сприйняття і органічні конструкції. Тексти “брюсселівських” пісень не поступалися у багатогранності музиці. Лірика “В останній момент” чергувалася з веселим запалом “Луни”. Інтимність “Моєї планети” з проникливим трагізмом “Ще осінь зовсім молода”. Соціальність “Де я?” з драйвовістю “Адреналіну”. Одним із сюрпризів вечора стала нова композиція “Стіна”, що з перших акордів причарувала публіку.

Ще один сильний бік концерту – відео, яке транслювалося весь вечір на величезному екрані позаду хлопців. Окрім тематичних уривків з дощем чи полум’ям свічки, публіка навіть із задніх рядів могла роздивитися на екранах емоції музикантів, їхню міміку, жести, майстерно вихоплені оператором під час концерту.

Між піснями Святослав Вакарчук забавляв публіку жартами, то закликаючи музикантів “вмикати фонограму”, то пояснюючи шанувальникам, чому йому так легко виступати у Львові: “Бачу у залі стількох знайомих. На концерт приходять усі мої друзі, тому можна бути впевненим, що зал буде заповнений”. Але один його жарт таки не вдався. Вийшовши “на біс”, він заявив: “А зараз буде “Я не здамся без бою”. Та, почувши рев захвату у відповідь, одразу “здав назад”: “Ви що, серйозно? Я думав, що круто пожартував, тепер уже жалкую… Ми ж – проект “Брюссель”. І тоді зазвучав Airplanes. Музиканти викладалися перед публікою на повну, вона ж не залишилась у боргу і, крім оплесків та емоцій, дарувала у відповідь десятки паперових літачків, що під час пісні почали кружляти по залу. Хлопці хотіли поставити крапку у концерті хітом “Зелений чай”, виконавши його після Airplanes, але публіка не наситилась і не готова була їх так швидко відпустити. Тож своїми оплесками і криками захвату буквально змусила музикантів знову повернутися на сцену і подарувати залу прощальний імпровіз.


На фото: Святослав Вакарчук та Сергій Бабкін показали себе і у ролі першої скрипки, і бек-вокалу один одного.

__________________________________
http://www.wz.lviv.ua

 


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!