Святослав Вакарчук: «Скрябін» був моїм братом по зброї (02.02.2015)

Дата: 3 / 2 / 2015

Андрій Кузьменко, ніби корабель в океані української музики, плив за течією. Плив легко і відчайдушно. Не намагався копіювати інших музикантів, завжди залишався собою – щирою і відкритою людиною. Для лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука «Скрябін» став «братом по зброї». Говорив так само – не за правилами, співав не так, як усі, не намагався одягати маску, не біг за славою…

Люди як кораблі
Кожен пливе поки хвиля несе
І поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна…
(«Скрябін», «Люди як кораблі»)

У день трагічної загибелі Андрія Кузьменка Святослав Вакарчук поділився зі слухачами радіо «Вголос» власними спогадами про дружбу з компанійським та щирим Кузьмою.



...Я випадково у Львові, приїхав провідати батьків. Зранку прокинувся і прочитав інформацію про цю трагічну новину. Спочатку не повірив. Змушений був звернутися до своїх знайомих, щоб підтвердили інформацію. Виявилося, що це правда. Як усе це тяжко…

Таке враження, що день випав з життя. Тільки про це і думаєш. Через це мені буде непросто формулювати свої думки. Нетиповий Святослав…

- Це тому, що Кузьма був вам близьким за духом?

Я би сказав так – він був непересічною людиною, яких дуже мало в Україні, він був справжнім. Багатьом з нас доволі часто не вистачає внутрішньої волі і свободи. А він був саме таким.

- Святославе, питання, напевно, стандартне, але все-таки… Як ви познайомилися з Кузьмою?

Чесно кажучи, не пам’ятаю, коли це точно сталося. Думаю, то була середина 1990-х, коли ми тільки починали нашу музичну кар’єру. Пам’ятаю, що «Скрябін» уже був популярною групою. Спочатку нас познайомив наш спільний продюсер, а потім уже Віталій Клімов. Але перше знайомство було таким собі, поверховим. Серйозно ми познайомилися десь на початку 2000 року. Тоді почали доволі активно спілкувалися. Пік нашого спілкування припав на 2003-2004 роки. Ми навіть разом зустрічали Новий рік у мене вдома.

- Навіть так?

Була невелика компанія, зокрема й він. І було дуже весело. З ним завжди, в принципі, було весело. Після такого доволі активного спілкування мені здалося, що музика «Скрябіна» змінилася. Пам’ятаю, як уперше почув пісню «Спи собі сама», яка зараз грає фоном…

- Це одна з ваших улюблених?

Так, я думаю, що це одна з двох-трьох моїх улюблених пісень. Цю композицію написав мій близький товариш Андрій Підлужний. Коли я її почув, одразу подзвонив Кузьмі й кажу: «Це той «Скрябін», який виражає суть твоєї душі, той, якого я чекав». І відтоді я люблю різні пісні «Скрябіна». Ранні, які вперше почув, пісні в стілі new wave… Люблю і рок-н-рольного «Скрябіна», якого я дуже добре знав і пам’ятав…

- В одному з інтерв’ю ви сказали, що вам подобається пісня «Спи собі сама», тому що вона є дуже лаконічною, простою і так за душу бере…

Я взагалі вважаю, що ця пісня і «Мовчати» – одні з найкращих зразків української музики. Це дуже високий рівень.

- Який ваш улюблений альбом?

Мабуть, усе-таки «Мова риб».

- А пісня?

На першому місці – «Спи собі сама». І щось з раннього. Але я не можу зараз виокремити якусь одну. Зараз ця крутиться фоном, і я розумію, що для мене це асоціація, не просто так.

- Підібрали спеціально для вас…

Я не знаю, чи у вас різні пісні грають фоном… Це була перша асоціація.

Знаєш, Кузьма був таким трохи… Сьогодні я вже говорив журналістам. В останні роки я не був його близьким другом. Тому зараз розказувати, що завжди був з ним поруч, неправильно. Я просто з боку дуже уважно й багато на нього дивився.

Мені здалося, він був такий західний за своєю ментальністю. З одного боку, такий собі типовий галицький хлопець з манерою говорити… Але він був дуже вільний. Що би він не робив, подобалося вам це чи ні, можу точно сказати, що не треба було за цим шукати подвійного змісту. Відсутність подвійної моралі в ньому, якщо чесно, – велика рідкість для музикантів, яких я знав. Таких одиниці.


- Він усе робив з любов’ю і для людей. У мене все ще таке враження, що «Скрябін» завтра приїде до Львова: або на весілля, або на ефір, концерт…

Видно, що ця людина дуже любила те, що робила... Зловив себе зараз на думці, що він завжди співав душею. Я не пам’ятаю, щоб він намагався голосом зробити більше, ніж міг. У нього, як і в мене, доволі посередні вокальні дані. І він чітко знав це. Тож не співав, як вчать у школі. Він співав, як вчить його душа.

Не знаю, чи слухають нас зараз молоді співаки та музиканти… Я нині працюю зі співаками з проекту «Голос» і постійно кажу їм, що треба співати душею. І тут я зрозумів, що ця людина на 100% співала душею. Я це і раніше розумів, але сьогодні вкотре подумав, що велика цінність Кузьми і велика втрата для нас – ми втратили не просто відому й талановиту людину, а таку, яка була завжди у своїй творчості чесною. А чесні речі у творчості залишаються надовго. Його пісні точно переживуть його. В цьому я не сумніваюся. Тому що в них є енергія, яка потрібна людям.

- Як ви думаєте, в Україні «Скрябін» досяг усього?

Не хотів би про це говорити. В мене немає бажання аналізувати гурт «Скрябін». Я точно думаю, що багато пісень було не написано, багато слів було не сказано, багато концертів не зіграно. Сталося так, як склалося. Не маю звички аналізувати те, як складається доля.

- Особливість Кузьми «Скрябіна» в тому, що він був неординарною людиною. Жартував не так, як усі, не встидався західноукраїнської, новояворівської говірки…

Не те, що не встидався, він був вільний. Коли він говорив, то просто говорив, як вчили його вдома. До речі, в цьому сенсі Кузьма завжди був для мене прикладом і, я би сказав, товаришем щодо мови. Його навіть більше, ніж мене, критикували за неправильні вирази в піснях. А він просто говорив тією мовою, якою його навчили говорити спочатку батьки, а потім вулиця. І я так роблю. І думаю, що в цьому є цінність.

Знаєте, кому потрібні співаки, які приходять у студію і, дивлячись на текст, починають штучно вимовляти слова, а потім звертають увагу, правильно вони це зробили чи ні. Кузьма просто був собою. Він був… Я дуже мало зустрічав людей, які залишалися б собою, стаючи старшими і популярнішими. Всі вдягають маски. А він фактично ніколи не одягав маски. Якщо вони і були, то так глибоко, що я не можу про це говорити.

- Сьогодні в інтернеті багато людей пишуть свої останні слова Кузьмі. Що ви хотіли б йому сказати?

Я йому вже все сказав. Зранку, коли про це думав. Це між нами. І я не хотів би, щоб ці слова хтось інший почув, окрім нього. Він точно почув. І це хороші слова…

А всім українцям я хочу сказати ось що. Потрібно цінувати те, що маємо сьогодні. Тих людей, які є навколо нас, ті явища і ті позитивні речі. Нам потрібно менше жалітися на життя і думати, як буде завтра. Треба жити кожною миттю сьогодні, тому що завтра цієї миті може на стати… Я думаю, що його донька пишатиметься батьком усе життя.

- Кузьма «Скрябін». Для когось він був насамперед музикантом, для когось – другом, наставником, гумористом. Ким він був для вас?

Якщо відверто… Знаєте, особливо тепер люди часто згадують військову тематику і термінологію. Є такий усталений вираз «брати по зброї». Він був моїм братом по зброї. Нехай Господь упокоїть душу Кузьми. Ми з тобою.

- Вічна пам’ять. Дякую за те, що були з нами.

Розмовляв Андрій Чемес, «Вголос»


______________________________
http://vgolos.com.ua






Все новости здесь>>>


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!