ОБІЙМИ

Дата: 7 / 1 / 2015


Ранок. 38 і 5. І горло наче обпік хтось вогнем… Дихати важко, ковтати - неможливо. Розмовляти - боляче. Не допомагає ні кавачай, ні молоко, ні втішні смс. А за вікном навіть не різдвяна зима - дощ! І Сонце крізь нього. У грудні. На святвечір!

Я дивлюсь, як промінчики цього дивного, зовсім не зимового Сонця розпадаються на діаманти в краплі дощу на вікні. І згадую, коли все це зі мною вже було…
Сліпий дощ, і така ж сліпа простуда. З’явилася незапрошена у останній день весни. Століття тому. 31 травня 2013. В голові тоді паморочилося від гарячки і роздратування. Я повинна там бути! В улюбленому місті, на виступі улюбленої групи. У перший день літа мене чекав Львів і О.Е.
А я, між тим, безсило обійнявши подушку, спостерігала, як стрілка годинника наближається до тієї, що позначена у моєму квитку Київ - Львів. І не мала сил піднятися. Коли годинник підказав, що потяг таки відправився за заданим маршрутом, я йому відімстила. Не має в мене більше того годинничка).
Минуло ще кілька годин… І в одну мить, валяючись на дивані з книжкою під тихе і ніжне океанівське “Обійми мене…” я зрозуміла, що не можу не бути саме там - на львівському виступі О.Е. Одеса, Миколаїв, Київ? Прекрасно, але не те. Тільки у Львові.

То був дуже пізній вечір. Тобто ніч. На інший прямий потяг до Львова я вже не встигала. Єдиний шанс - рейс Луганськ - Львів, що прибував до Києва близько четвертої ночі. Щастя є, бо за 3 хвилини я вже букувала квиточок на сайті Укразалізниці. Залишилося зібратися. Тобто зібрати себе в кулак. Ну і речі, звісно. Величезне горня міцної кави, потім ще одне. Від кофеїну тремтіли руки. Так, двома тремтячими лівими я врешті, як могла швидко (насправді все виглядало, як в уповільненій зйомці)), закинула в торбочку ноут, мамин Nikon, звязку зарядних, плейер і “щасливе” платячко. Потім, все ще трохи хитаючись, натягла джинси й футболку. Де там ключі? Поїхали.

Дорога до вокзалу в нічний час зазвичай займала хвилин 5, ну, ок, 7. Але я примудрилася потратити усі 20. Про те, що не захопила паспорт, зрозуміла, лише зустрівши суворий погляд провідниці біля вагону. Моє “А ось у мене посвідчення!” не справило на неї жодного враження. Ще за 10 хвилин вмовлянь потяг Луганськ - Київ відправився у далеку путь без мене. Квиток я перетворила на кофеті на тому ж таки пероні.
І… несподівано для себе розвинула крейсерську швидкість. Хвилин за 15 я вже з дому строчила повідомлення у соцмережі. “Ау, а хто-небуть їде до Львова зараз?! Візьміть одну незграбу!” І не кажіть, що дива не трапляються. Ще за 300 секунд я вже знала про місце і час, де мене чекатиме сіре “Пежо”. Я таки їду до Львова! А за кілька годин, зручно влаштувавшись на задньому сидінні авто, я розповідала про свої пригоди новим знайомим, які, угу, теж поспішали на виступ О.Е. І почувалася цілком здоровою. Ну майже :) Потім був Львів, дощ і обійми. Музика обіймала мене.

Тікала з концерту як справжня Попелюшка. Через ошалілий натовп під хрипле “Обійми” Вакарчука на біс. На потяг, що ось-ось відправиться. А засинала під “Rendez-Vous” Ви коли-небуть слухали її на верхній поличці нічного швидкого?)

Відтоді літаю я в уяві і наяву.
Лише тобою, відтоді я
Живу тобою, відтоді я
Лише тобою,
Тобою я живу.
Живу тобою…


____________________________
http://oetruefilm.com


   




Все новости здесь>>>


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!