Океан Ельзи з оркестром: «Ой чий то кінь стоїть» і пісні без слів

Дата: 10 / 10 / 2011

Два аншлаги поспіль у Палаці «Україна» – яка українська рок-група може таким похизуватись? Тепер – «Океан Ельзи». Концерти «Вакарчука і команди» з симфонічним оркестром у найпафоснішому залі країни довели, що слухати рок у нас люблять не лише у клубах чи відкритих залах на зразок Палацу Спорту.























Свої пісні в супроводі оркестру «Океани» грали не вперше – ще 2003-го група провела великий український тур «Тихий океан», оркестр також залучали до сольного проекту Святослава Вакарчука «Вночі». До речі, програму, яку українці почули в Палаці «Україна», група нещодавно відіграла в Москві – і не абиде, а в самому Кремлі! Причому й там був повний аншлаг! Що й казати про Київ, де «Океанів» давно охрестили ледве не легендами українського року…

Концерт розпочався з понад півгодинним запізненням, хоча зал Палацу «Україна» був заповнений ще до початку. Ні в партері, ні на балконі не було жодного вільного місця, більше того – прямо перед сценою поставили кілька додаткових рядів. Спочатку на сцені з’явився оркестр, а потім один за одним вже вийшли музиканти «Океану» – Денис Дудко, Денис Глінін, Петро Чернявський та Мілош Єліч. Сам Вакарчук із незвичною короткою стрижкою розпочав концерт без привітання, лише привітливо помахав фанам. А далі – почалось... Кожну пісню зустрічали шаленими оваціями. «Фішкою» концерту, до речі, стало те, що свої пісні «Океани» спеціально для «інструменталки» не аранжували – грали як грали, але оркестр доповнював їх так, що просто дух перехоплювало…























Що стосується репертуару – було помітно, що О.Е. вирішили «оживити» в пам’яті фанів свої старі пісні, а також зіграти речі, які на концертах зазвичай виконують рідко. Звучали «Мало мені», «Віддам», «Дівчина з іншого життя», «Ікони не плачуть»… Сюрпризом стало виконання Славком народної пісні «Ой чий то кінь стоїть». «Це, мабуть, найперша пісня, яку я співав у дитинстві, – з посмішкою кинувся у спогади Вакарчук. – Батьки ставили мене на табуретку і я співав, хоча слів і не розумів. Була в моєму репертуарі й ще одна пісня, там були слова про чоловіка-пияка, який тільки п’є і жінку б’є. За неї батьки від моєї бабусі одного разу велике «дякую» дістали…».

Загалом Святослав того вечора був не надто балакучий, зате свій такий упізнаваний хриплий вокал демонстрував на повну силу. Подумалось навіть – дивно, як Вакарчук, не володіючи, в принципі, видатними вокальними здібностями, здатен упродовж кількох хвилин тримати зал у напруженні, виконуючи пісню… зовсім без слів (таке на концерті теж було). Цей вокальний пасаж плавно перейшов у хіт «Друг», за яким уже посипались справжні рокові хіти. «У нас зараз блок веселих пісень – яка радість!» – оголосив Славко. І почав видавати «Зелені очі», «Відчуваю», «Більше для нас»… У залі на той час уже добряче розтанцювались, а коли Славко ще й забігав партером, активно закликаючи до ще дужчих танців, всидіти на місці стало практично не можливо. «Завжди будьте собою! – закликав Вакарчук, натякаючи на стіни пафосного Палацу «Україна», де, в принципі, танці – не таке вже й часте явище. – Не дозволяйте впливати на себе тому, що вас оточує». Від різноманітних політичних та соціальних закликів Вакарчук утримався, проте пісню «Без бою» все ж трохи спроектував на Україну – приспів «Я не здамся без бою!» гучно співав увесь зал, а Славко вигукував «Давай, Україно!». І виглядало це, чесно кажучи, дуже символічно…

Цікаво, що наприкінці концерту йому надали трохи офіційного забарвлення – на сцену вийшов голова КМДА Олександр Попов із величезним кошиком квітів. «О, квіти пішли…», – напівжартома-напівскептично прокоментував Вакарчук. Попов узяв слово: «Святославе, тут сьогодні була просто фантастика! Дякуємо вам!». Утім, головне «Дякую» для «Океанів» прозвучало все ж не від київської влади – уже після виклику на біс група виконала свою пісню «Дякую». А з зали на неї чекав сюрприз – флеш-моб у вигляді сотень білих аркушів, на яких написане слово «дякую». «Не знаю, хто це придумав, але це просто супер! – розчулився Славко. – Тільки от був би для вас сюрприз, якби ми цю пісню не заспівали… Але ж ми інтуїтивно відчули, що потрібно її виконувати!». До речі, викликів на біс було аж три! Причому на останньому зі сцени пішов уже навіть оркестр, а от «Океани» вийшли знову, трохи порадились і видали ще й хіт «Той день». «Наступного разу влаштуємо все-таки концерт у Палаці Спорту, а то тут можна і стільці порозламувати», – на кінець пожартував Вакарчук.

______________________
07 октября 2011 года
Автор Яна Данилевська
Источник УНIAH





Все новости здесь>>>


 
 
 
 
Copyright © 1998-2014 Все права защищены - самый большой и самый старейший фан-клуб группы Океан Ельзи
При использовании материалов с данного сайта обязательна активная гиперссылка на http://ocean-elzy.ru/
Данный сайт не является официальным, создан и работает благодаря поклонникам группы.
Материалы предоставляются поклонниками или берутся из сети Интернет с открытых ресурсов со ссылкой на них.
Однако мы напрямую сотрудничаем с администрацией группы Океан Ельзи.
Материалы, выложенные на нашем сайте, регулярно просматриваются администрацией группы Океан Ельзи,
Недостоверная или запрещённая администрацией группы Океан Ельзи информация с сайта удаляется!